Постановчі кадри та проїзд за п'ятак. Як будували та відкривали київське метро — історія та архівні фото

6 листопада 2021 року виповнюється 61 рік з того дня, як у Києві урочисто відкрили метрополітен.

Олена Насирова, головний редактор видавництва "ВАРТО", у своєму матеріалі спеціально для НВ розповідає, як це було.

Відповідно до радянських традицій метро відкрили на початку листопада, це було приурочено до чергових роковин жовтневої революції 1917 року. Святкування, мітинг, виступи і перерізання червоної стрічки першими особами республіки знаменувало закінчення складних тривалих робіт.

Ми не розглядатимемо технічні деталі будівництва метро — про це багато написано у науковій та науково-популярній літературі. І, тим більше, не заглиблюватимемося в проекти та плани прокладання підземки у Києві. Зазначимо лише, що вперше ідею будівництва «залізниці» під містом висловили далекого 1883 року і навіть запропонували кілька варіантів такого будівництва, потім повернулися до цього під час Першої світової війни 1916 року і намагалися залучити американські інвестиції. Зрозуміло, що війна і революційні катаклізми, що відбулися потім, поставили хрест на подібних планах.

Наступного разу про метро заговорили за гетьмана Скоропадського, але це теж залишилося без наслідків. І лише після Другої світової війни розгорнулося реальне будівництво. 1949 року було створено організацію Київметробуд, а вже незабаром перші метробудівники розпочали роботи в шахтах під Хрещатиком та університетським ботанічним садом.

Сучасний вид будівлі Київметробуду (вулиця Прорізна, 8) з боку вулиці Бориса Грінченка / Фото: Надано Оленою Насировою

Кияни з нетерпінням чекали, коли в місті з'явиться новий суперсучасний вид транспорту. Наразі, обговорюючи будівництво нових ліній метрополітену, городяни насамперед стурбовані тим, що Київ задихається через погано розвинену мережу громадського транспорту. А тоді багато хто сприймав метро як якийсь атракціон, була просто цікава можливість покататися потягом під землею, та й прикро ставало, що в Москві та Ленінграді вже працювали метрополітени, а наше місто — третє за величиною в СРСР — залишалося позаду.

З кінця 1950-х років газета Вечірній Київ регулярно публікувала репортажі про те, як просувається будівництво, і друкувала постановочні знімки, що зображували то робітників у тунелі, то письменників з відбійним молотком, які «допомагають» будувати, то навіть піонерські екскурсії на будмайданчики, де цікаві діти зверху спостерігають за роботами у шахті.

Київський метрополітен: більше ніж просто 70 км рейок та 820 вагонів

Київ став третім містом СРСР, де народився метрополітен. Сьогодні поїзди метро перевозять стільки ж пасажирів, скільки всі інші види громадського транспорту разом узяті. Тепер ви розумієте, що метро рятує від транспортного колапсу, а далі у статті на вас чекає ще більше цікавих фактів, статистики та історії про столичну підземку.

Історія

Історія київського метрополітену розпочинається з 1884 року, коли вперше виникла ідея підземної залізниці у місті. Проте підготовчі роботи розпочалися лише 1938 року. Але їх перервала війна і до ідеї повернулися лише 1944 року, а будівництво розпочалося 1949-го.У 1958 році серед 80 проектів станцій обрали 5 найкращих і вже в листопаді 1960 року запрацювала перша ділянка червоної гілки зі станціями «Вокзальна», «Університет», «Хрещатик», «Арсенальна» та «Дніпро» загальною довжиною 5,2 км. Розвиток гілки закінчився 2003 року відкриттям станцій «Житомирська» та «Академмістечко».

У 1971 році розпочалося будівництво синьої гілки. Тоді її назва була Куренівсько-Червоноармійська, адже вона мала проходити через Куренівський парк та площу Тараса Шевченка. Але після рішення будувати житловий масив Оболонь траєкторію лінії довелося змінити. Першими на гілці заробили станції «Тараса Шевченка», «Петрівка» («Почайна») та «Проспект Корнійчука» («Оболонь»). 1984 року під час будівництва через річку Либідь сталася аварія, яка зупинила роботи на лінії до 2005 року. На цій гілці знаходиться наймолодша станція київського метрополітену – «Теремки».

Зелену гілку почали будувати 1981 року. Її перші три станції відкрилися лише 31 грудня 1989 року: «Золоті ворота», «Палац спорту» та «Мечникова» («Кловська»). Останньою відкритою станцією на лінії стала «Червоний Хутір» у 2008 році. Найближчими роками планується продовження лінії на Виноградар.

Також наприкінці 1980-х років розпочалося будівництво інфраструктури для четвертої Подільсько-Вигурівської лінії метро, ​​яка має з'єднати житловий масив Троєщина з аеропортом у Жулянах. Щоправда, одну станцію на ній так і не почали будувати, а термін відкриття постійно переноситься.

Анімована схема розвитку Київського метрополітену

Цікаві факти

• У київському метрополітені знаходиться найглибша станція у світі – «Арсенальна» (105,5 м).



• Найдовший ескалатор знаходиться на станції Хрещатик і має 743 сходинки.



• Найбільша дистанція між станціями «Видубичі» та «Славутич», її потяги долають за 6 хв, а найменша – між «Хрещатиком» та «Театральною», менше ніж 2 хвилини.



• З 2015 року в київському метрополітені запровадили можливість розраховуватись банківськими картками. До цього у світі було лише 4 таких метро.



• Найстарішому поїзду метро 30 років, і він досі в експлуатації.



• Середня швидкість руху поїзда метро – 60 км/год, а максимальна – 80 км/год.



• Машиністи київського метрополітену – лише чоловіки.



• У Києві є дві станції, які не відкрилися: «Телічка» та «Львівська брама».



• Станція "Золоті Ворота" потрапила в епізод відеоігри "Collapse: The Rage".



• У мармурі, яким прикрашено вестибюль станції «Університет», збереглися раковини амонітів (молюсків), які жили одночасно з динозаврами.



• На станції «Дніпро» до 1965 року працював ліфт із обертальним колом під платформою, який відправляв поїзди до депо.

Лінії метро та пасажиропотік

У докарантинні часи київський метрополітен перевозив понад 495 млн. пасажирів на рік, що в середньому становить понад 1 млн. на день! У Києві є єдина на території СНД станція «лондонського типу» (без центрального вестибюля) - "Арсенальна".

Три лінії метро пов'язують усі 10 районів столиці. Найстарішою та найпопулярнішою є червона – Святошинсько-Броварська лінія.Цікаво, що у 2018 році найбільший пасажиропотік був зафіксований на кінцевій станції гілки «Лісова», а вже наступного року першість виборола інша кінцева цієї гілки – «Академмістечко», прийнявши 21,3 мільйона пасажирів на рік. Найменший попит має станція «Дніпро».

Другою за завантаженням є синя Оболонсько-Теремківська гілка, яка за 2019 рік перевезла 203,2 мільйона пасажирів. Це єдина повністю підземна гілка столиці.

Найменший пасажиропотік має Сирецько-Печерська зелена гілка (188,8 млн людей за 2019 рік).

Всі лінії між собою з'єднують 3 вузли пересадки.